Історія міста Олевськ

ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА

            Місто Олевськ розташоване у північно-західній частині Житомирської області за 180 км від обласного центру. Через місто протікає річка Уборть – притока Прип’яті. Територія міста – 1024,5 га. Населення 10200 чоловік. За археологічними дослідженнями, територія сучасного Олевська була заселена ще в IV тисячолітті до нашої ери, про що свідчать кам’яні знаряддя праці доби неоліту. Неподалік міста було обстежено 17 поховань і два кургани. В центральній частині міста виявлені культурні нашарування, датовані добою бронзи – залізного віку, першого тисячоліття, давньоруського часу та пізнього середньовіччя. Археологічні розкопки, які почали проводитися в місті восени 2009 року, дають підстави стверджувати, що історія міста налічує понад 1100 років. Місцевою археологічною пам’яткою є давньоруське городище «Бабина гора» та курганний могильник. Пам’яткою архітектури національного значення є Свято-Миколаївська церква ХVІ століття.

            Назву міста іноді пов’язують з іменем князя Олега Святославовича, який жив і княжив наприкінці Х ст. та загинув у міжусобиці зі своїм братом Ярополком у древньому Вручиї (Овручі) в 977 р. Під час його князювання поселення нібито отримало назву Олегове городище, яке згодом почали називати Олегськ, а пізніше й Олевськ. При тому, що Олег Древлянський дійсно мав за вотчину нинішні Овруччину та Олевщину, нинішні науковці таку версію походження назви міста відносять до так званих наївно-романтичних. Більш вірогідною є природна топоніміка, яка пояснює ймовірність походження слова «Олевськ» від назви дерева «вільха», «ліщина», або й взагалі від «лісу», «Полісся». Однокорінні слова у споріднених мовах вказують на «олішшя», як на ліс, що росте на болоті. Найближчою місцевою назвою тут є один із колишніх хуторів, а нині куток міста – «Лєщенєц». Ще однією цікавою гіпотезою є припущення про походження назви міста Олевськ від «Вуллєвск», тобто від слова «вулей» (борть), що поєднується з назвою річки Уборть. Отже, дана проблематика до сьогодні залишається предметом наукових дискусій.

            Місто Олевськ – це найбільше місто, яке стоїть на Уборті. За історичними документами вперше згадується в 1488 році. У 1545 році  Олевськ і навколишні села були приписані до Овруцького замку, якими володів магнат не польського походження Йосип Немирич. Після Люблінської унії 1569 року Олевськ у складі Правобережної України потрапив під владу шляхетської Польщі. У 1741 р. польський король надав Олевську Магдебурзьке право, дозволив жителям проводити щотижневі торги та 2 ярмарки на рік. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Олевськ залишився у складі Польщі, а в 1793 році внаслідок другого переділу Польщі, у складі Правобережної України, потрапив до складу Росії. З 1797 р. став волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії.

            Особливо швидко почало розвиватися містечко на початку XX століття, коли у 1903 році була прокладена залізнична колія Київ – Ковель. Через рік тут відкрилася поштова станція та поштово-телеграфне відділення. З 1909 року почав діяти фарфоровий завод. Розвивалася борошномельна промисловість, масово велися лісорозробки, пізніше почав працювати шкіряний завод.

            Після революції 1917 р. та громадянської війни, за 11 км від Олевська пройшов кордон з Польщею. Проте антибільшовицькі збройні виступи тут тривали аж  до 1928 року. Саме через наш край починалися Перший та Другий визвольні Зимові походи військ УНР під проводом Юрка Тютюнника.

             У 1923 році Олевськ став районним центром. З 1932 року почала діяти машинно-тракторна станція, працювала меблева фабрика, лісопильний завод, дві промислові артілі, лісгосп. Активно розвивалася соціальна сфера. У 1935 році побудовано лікарню, поліклініку, працювали семирічна та початкова школи, 2 профспілкових клуби, кінотеатр, будинок піонерів. У 1937-1938 роках зведено районний будинок культури і двоповерхове приміщення Олевської середньої школи № 1. До возз’єднання у 1939 році західно-українських земель з Українською РСР Олевськ був прикордонним містечком у складі Новоград-Волинського укріпрайону. Тут розташовувався штаб прикордонного загону, який неподалік залізничної станції «Олевськ» мав адміністративні та господарські приміщення, санітарну частину.

            Початок Великої Вітчизняної війни в історії Олевська пов’язаний зі створенням «Олевської Республіки» та діяльністю УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця (серпень – листопад 1941 р.). Німецькі загарбники встановили в Олевську свою адміністрацію в середині листопада 1941 р. В Олевську гітлерівці розстріляли і закатували близько 4 тис. чоловік та вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад 800 чол. На території Олевщини діяли партизанські з’єднання Сабурова, Ковпака, Федорова, Маликова, Бегми та ін. Більше 2000 громадян Олевська відстоювали честь і незалежність Вітчизни у діючій армії, з них 780 не повернулися з поля бою, 974 нагороджені бойовими орденами і медалями. 30 грудня 1943 року військами Першого Українського фронту Олевськ було звільнено від фашистських загарбників. Олевчани свято бережуть пам’ять про тих, хто поліг на фронтах, загинув від фашистських тортур.

            50-80-ті роки ХХ століття стали роками найбільш активного розвитку і будівництва. В Олевську працювали фарфоровий завод, який згодом перепрофілювався на виробництво електротехнічного фарфору, завод тракторних нормалей, овочесушильний та маслозавод, льонозавод, швейна фабрика, промкомбінат, лісгосп, хлібозавод, автоколона, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія. У 70-х роках з’явилися будівельні організації, було збудовано телевізійний ретранслятор висотою близько 200 м, почали зводитися багатоповерхові будинки. У 80-х розпочалася газифікація містечка.

            Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 року селищу міського типу Олевськ присвоєно статус міста районного значення. З того дня щороку у кінці травня в Олевську відзначається День міста.

            Освітні послуги в Олевську надають п’ять дошкільних закладів, гімназія, дві загальноосвітніх школи І-ІІІ ступенів, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дві спортивні та одна музична школи, Центр художньо-естетичної творчості учнівської молоді, професійно-технічний ліцей, що готує майбутніх будівельників.

            Відомим в Україні став фестиваль сучасної естрадної пісні «Зорі над Убортю», який проводиться з 2001 року. У 2006 – 2012 роках виходила у світ міська газета «Новини Олевська», нині – інформаційний бюлетень міської ради. У 2007 р. Олевськ стає членом Асоціації міст України. В листопаді 2009 р. в Олевську відбулося засідання координаційної ради мерів малих міст України, у квітні 2010 р. – Міжнародна археологічна конференція. У серпні 2011 р. у центрі міста було урочисто відкрито пам’ятний знак до 70-річчя Олевської республіки. Узимку 2013-14 років ряд мешканців громади були активними учасниками подій Майдану, підтримували Революцію гідності. З початком російської агресії на захист незалежності України стали 246 жителів району, з яких 63 олевчани, 10 учасників Антитерористичної операції загинули.

            У 2016 р. було створено Олевську міську об’єднану територіальну громаду, до якої увійшло 54 населених пункти Олевського району, із загальною кількістю населення 35095 чоловік. У цьому ж році запроваджено проведення Всеукраїнського патріотичного фестивалю «Олевська республіка». Влітку 2017 р. під час розкопок древнього городища «Бабина гора» було знайдено залишки унікальної конструкції 1000-літнього древлянського колодязя, що увійшло до ТОП-5 найважливіших знахідок українських археологів 2017 року. Паралельно із розкопками, Житомирською археологічною експедицією в Олевську розвиваються ще два цікавих напрямки: експериментальна археологія, з метою поглибленого вивчення виявлених артефактів, стародавніх об’єктів та технологій, а також роботи по розбудові музею-скансену під відкритим небом «Древлянський град».

            Юрій Халімончук, член Національної спілки краєзнавців України.

 

Давньоруський Олевськ