Чи вдасться відновити пам’ять?

20 серпня Олевщину відвідали історик-краєзнавець Сергій Лисенко, історик-журналіст, радник Голови Верховної Ради України Андрій Ковальов та начальник відділу обліку і збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд. Дослідники знайшли у Архіві вищих органів влади свідчення про те, що у липні 1920 року, на території тодішньої Юрівської волості Овруцького повіту, поблизу села Перга, відбувся один із найзапекліших боїв між армією УНР та більшовицькими військами – бій на р. Уборть, що тривав безперервно понад 48 годин.

  • Історична довідка. Події, про які йдеться – це фрагмент польсько-радянської війни 1919 – 1921 рр., у якій війська Української Народної Республіки (у радянській та російській пропаганді відомі як петлюрівські), як частина військового союзу між Польщею та УНР, мали свої завдання по звільненню України від більшовиків. 25 квітня 1920 р. Військо Польське, де до складу 2-ї армії генерала А. Листовського входила й українська 6-та піхотна дивізія, атакували Червону Армію по всьому кордону. Того ж дня було захоплено Овруч, а 26 квітня – Житомир, Коростень і Радомишль. У Житомирі Юзеф Пілсудський звернувся до українського народу, підтвердивши його право на незалежність. Зі свого боку Симон Петлюра підкреслив непорушність польсько-українського союзу. 6 травня союзниками була взята Біла Церква, а наступного дня польські війська увійшли в Київ. Однак втримати Київ полякам довго не вдалося. 5 травня Перша Кінна армія на Україні прориває фронт, а 14 травня у Білорусі починається контрнаступ суттєво підсиленого на той час Західного фронту під командуванням М. Тухачевського. 
  • Під час відступу українських військ з Києва козаки та старшини 6-ї Січової стрілецької дивізії армії УНР під командуванням полковника Марка Безручка одержали наказ тримати оборону на лівому березі річки Уборть і затримати просування Червоної армії на захід. Українці змогли затримати просування більшовиків, однак 6-та Січова стрілецька дивізія зазнала серйозних втрат: понад 40 загиблих та поранених бійців. Своїх полеглих бійців побратими поховали у братській могилі у селі Журжевичі. Загалом йдеться про 21-го похованого бійця, серед яких стрілець 46-го куреня 16-ї стрілецької бригади 6-ї стрілецької дивізії Михайло Ружний, уродженець Броварської волості Чернігівської губернії. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 25.12.2015 р. на честь Михайла Ружного названо вулицю у м. Бровари.

Отже, метою візиту вищеназваних представників Інституту національної пам’яті було з’ясування хоч якихось свідчень про події майже 100-річної давності у нашій місцевості, виявлення ймовірних місць боїв та слідів давніх поховань. Варто додати, що на попереднє письмове звернення з цього приводу Олевською міською радою вживалися заходи щодо отримання відповідної інформації. На жаль, ні на місцях, ні в державному архіві Житомирської області, нічого знайдено не було. Радянська ідеологія ретельно вичищала будь-які відомості про спроби патріотичних сил зробити Україну вільною і незалежною. Більше того, як понад тисячу років тому православ’я вогнем і мечем нищило язичницькі капища, і на їхніх місцях зводило церкви, так і сто років тому безбожники-більшовики зрівнювали із землею колишні поховання, і буквально на кістках будували клуби і сільради. Саме такі факти випливли у Перзі й Журжевичах, куди після спілкування в міській раді з Юрієм Ковалінським та автором цих рядків, у супроводі останнього, вирушили гості із столиці.

У перспективі, після вивчення усіх можливостей, задля вшанування пам’яті загиблих українців, в межах вказаних населених пунктів передбачається встановлення пам’ятних знаків.

Юрій Халімончук.         

Залишити коментар

HTML Snippets Powered By : XYZScripts.com
Перейти до вмісту