30 серпня в Олевському ЦДЮТ відкрилася виставка художніх робіт місцевого митця Анатолія Лотуги. Він присвятив її світлій пам’яті своєї дочки Лесі, відомої на Олевщині поетеси, життя якої минулого року забрав COVID-19.
З дитячих років вона захоплювалася поезією, знала напам’ять і любила декламувати вголос вірші класиків. Багато мандрувала разом з батьками. Перший друкований вірш Олесі був опублікований у 2009 р. у газеті «Новини Олевська». Згодом з’явилися публікації в газетах «Зорі над Убортю» та «Незалежна». Приймала участь у районних фестивалях авторської поезії та в Міжнародному фестивалі авторської пісні у м. Харкові. У 2014 р. вийшла її перша збірка «У жовто-багряному листі», підготовлена В. Чепіком. За професією Леся була економістом, працювала в управлінні Державної казначейської служби, однак творчість завжди була в її житті, а душа продовжує жити у проникливих рядках її віршів…
На виставці були представлені картини з пейзажами Олевщини. Свого часу стіни багатьох навчальних закладів та підприємств були оформлені картинами Анатолія Федоровича. Не дивлячись на свій поважний вік, він продовжує малювати, бо без цього просто не уявляє свого життя.
Слова поваги та захоплення місцевим талантом висловили міський голова Сергій Лисицький та його заступник Юрій Данюк, які також відвідали виставку.
Художні роботи не могли нікого залишити байдужими, адже на них можна впізнати багато знайомих місць. Є серед них і портрет маленької Олесі. Згадаймо про неї, читаючи її вірші.
Вірш «Листочок»
Самотній листочок на голому дубі
Від лютого вітру тремтів,
Упали на землю брати його любі,
А він залишився, не полетів.
Пожовк і засох, наче старець скрутився,
А гілка питає: «Чому не летиш?»
Знітився листочок і засмутився,
Із жахом поглянув на землю униз.
До любої гілки він притулився:
«Куди ж я без тебе? Я там пропаду.
Тримай мене, нене, – щосили просився, –
Тримай, бо від вітру я упаду…»
«Така твоя доля, мій любий синочку,
Життя не тривке, воно лише мить,
Нові скоро будуть у мене листочки,
Та серце за кожним із вас так болить».
Востаннє листочок до гілки схилився,
Обняти хотів, та вітер не дав,
Ще довго в обіймах його він крутився,
А потім на землю вологу упав…
Олеся Лотуга, 2014 р.
Довідково
Анатолій Лотуга народився 26 серпня 1940 року у селі Юрове. Захоплюватися малюванням почав із раннього дитинства, малюючи вуглем прямо по побіленій печі. Пізніше в Олевську відвідував гурток «Малювання» у Будинку піонерів, де з ним займався Наум Шапіро, на той час художник Олевського фарфорового заводу. Тоді вже з’явилися перші результати. На міжнародному дитячому конкурсі його малюнок зайняв перше місце, про що було написано у всесоюзній газеті «Піонерська зірка». В молодому віці працював у Житомирському ляльковому театрі. На початку 1960-х років Анатолій Федорович працює в Олевському Будинку піонерів та підробляючи по різних підприємствах та установах. Після одруження в 1966 р. працював художником на 473-му комбінаті нерудних копалин (смт. Дружба). А згодом повернувся до Олевська і почав працювати у районному спорткомітеті. Загалом у переліку олевських закладів, де довелося працювати Анатолію Федоровичу більше десяти, серед яких металозавод, пошта, льонозавод, ПМК-156, лісгосп, дитячі садки та ін. Офіційну трудову біографію митець завершив у 1995 р. сторожем районного споживчого товариства. Але творча діяльність Анатолія Лотуги тривала постійно, без огляду на графік та записи у трудовій книжці. Наразі незважаючи на роки, Анатолій Федорович продовжує малювати та створювати шедеври.
