Починаючи з 2021 року, 7 вересня відзначають Всесвітній день польової епідеміології, яка займається розслідуванням епідемій та спалахів інфекційних хвороб для захисту й поліпшення громадського здоров’я. На відміну від запланованих досліджень, які епідеміологи проводять на основі розроблених та уточнених протоколів, польові дослідження проводять в «режимі реального часу» спираючись на джерела даних, які доступні негайно.
Всесвітній день польової епідеміології має на меті підвищити інформованість про життєво важливу роль польових епідеміологів у захисті здоров’я населення та сприяти глобальній безпеці охорони здоров’я, а також наголосити на необхідності інвестицій у навчання та розвиток польових епідеміологів.
Польових епідеміологів називають “детективами хвороб”, адже це саме вони досліджують та підтверджують спалахи, виявляють випадки, контакти й фактори ризику захворювань.
Польові епідеміологи володіють широким спектром знань, застосовують у своїй діяльності міждисциплінарні підходи, що допомагають швидко та якісно реагувати на велику кількість проблем у сфері охорони здоров’я. Основною метою їх роботи є зниження захворюваності та смертності серед населення, а сфера їх діяльності охоплює охорону здоров’я, гігієну навколишнього середовища, медицину (зокрема і ветеринарну), мікробіологію та вірусологію, лабораторну сферу, комунікації.
Пандемія COVID-19 продемонструвала безпрецедентну видимість роботи польових епідеміологів, але ця видимість не завжди призводила до розуміння важливості польової епідеміології або до посилення підтримки, необхідної для зміцнення системи громадського здоров’я у всьому світі для більш ефективного виявлення та реагування.
Як пояснюють у CDC, сукупність проблем, з якими стикаються епідеміологи, що досліджують нагальні проблеми громадського здоров’я, формує визначення польової епідеміології.
Хоча час виникнення гострих проблем безпеки громадського здоров’я, які вимагають проведення польових досліджень, зазвичай є несподіваним, надзвичайні ситуації часто виявляють приховані загрози здоров’ю, які залишилися непоміченими або чекали свого часу. Наприклад, спорадичні або епідемічні захворювання можуть бути неминучими, якщо ресторани не дотримуються правил керування харчуванням, якщо лікарні не можуть належним чином стерилізувати інструменти, якщо роботодавці не дотримуються стандартів безпеки на робочому місці або якщо члени соціальних мереж ведуть небезпечний сексуальний спосіб життя. В результаті польові дослідження можуть спонукати до негайного втручання та вироблення довгострокових рекомендацій або виявити проблеми, які вимагають подальшого вивчення після того, як безпосередню проблему буде розв’язано.
Кожній країні важливо мати власний резерв та можливість підготовки польових епідеміологів, адже сфера їхньої діяльності не обмежується протидією інфекційним хворобам. Вона підтримує підхід “Єдиного здоровʼя” та охоплює питання епідеміології неінфекційних захворювань, біобезпеки та біозахисту, лабораторний компонент, комунікації та взаємодію з громадами.
