Указом Президента України від 2009 року 28 жовтня установлено Днем визволення України від фашистських загарбників.
Трагедія Другої світової війни не оминула жодної української родини, проте з кожним роком очевидців тих подій стає все менше. Нажаль, в сучасному світі ми знову змушені переживати пекло війни та відстоювати не лише свою незалежність на суверенність державних кордонів, а й право на існування.
«Цьогоріч цей день набуває особливого значення… Сьогодні на теренах нашої країни ведеться запекла боротьба, в якій вся країна, кожен на своєму місці, об’єднались у боротьбі з підступним ворогом задля щасливого та мирного майбутнього рідної України! Наші мужні та незламні воїни виборюють свободу та захищають суверенітет країни! Завдяки відданим Україні та її народу захисникам, українська земля завжди буде сильною та незалежною! Слава всім, хто боровся з нацизмом у роки Другої світової війни! Слава всім хто б’ється за Україну сьогодні!», – наголосив міський голова Сергій Лисицький.
До 78-ї річниці Дня визволення України від фашистських загарбників пропонуємо згадати не тільки як Україна в цілому переживала ті роки війни, а й Олевщина зокрема.
Для більшості громадян початок Другої світової війни в історії Олевська асоціюється зі створенням «Олевської Республіки» та діяльністю УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця (серпень – листопад 1941 р.).
Перші ж дні окупації Олевщини припадають на середину-кінець літа 1941 року. За інформацією з відкритих джерел, в Олевську було розстріляно і закатовано близько 4 тисяч чоловік. Велика кількість жертв налічується і в селах громади.
«Моє рідне село Хочине зазнало багато лиха від фашистів, — згадує учасник війни Андрій Гречко. — Його не раз палили, а людей розстрілювали. Молодь примусово гнали до Німеччини. В одному з таких гуртів якось опинились я і моя майбутня дружина Олександра. По дорозі до Олевська дехто з нас, переважно юнаки, вирішили втікати. Серед тих, хто отак, ризикуючи життям, уникнув чужинської неволі, був і я. Олександрі ж, на жаль, поталанило менше: вона опинилась у німецькому таборі, бранці якого працювали на підземному заводі, де виготовляли фотоплівку. Про те, що вона спізнала в ті роки, не хочеться й згадувати — від тих спогадів у неї й досі піднімається тиск, болить серце…».
Наразі в Олевську є пам’ятка історії місцевого значення – Братська могила жертв фашизму. В ній поховано 1036 мирних жителів міста, навколишніх сіл Болярка, Жубровичі, Забороче, Кишин, Корощине, Лопатичі, Лугове, Рудня-Бистра, Рудня-Замисловицька, Сновидовичі, Устинівка, Шебедиха – жінок, дітей, чоловіків похилого віку, активістів, підпільників.
