Роботу по захисту безпритульних тварин розпочато. Хто ще не знає – знайомтесь і обов’язково долучайтесь!
Кинутий бродячому собаці жалісливою рукою шматок ще не означає, що місію людяності виконано…
Нещодавно в районі нарешті зареєстровано нову громадську організацію по захисту безпритульних тварин під символічною й милозвучною назвою «Парасолька». Її очолила жителька Олевська Світлана Антонівна Постоєва, котра по суті і є головним ініціатором втілення в життя такого гарного, без перебільшення благородного і давно визрілого задуму по вирішенню десятиліттями наболілого питання – опіки над бездомними тваринами. Сьогодні голова «Парасольки» – наш гість і залюбки ділиться планами діяльності новоствореної організації на найближчу перспективу.
Кор: – Отже насамперед з’ясуймо, яким чином у вас зародилась ця ідея?
С.А. Постоєва: – Це навіть не ідея, це скоріш за все потреба самореалізуватися. У кожної людини рано чи пізно настає момент, так би мовити, духовної ревізії – самоаналізу і об’єктивно виваженої оцінки особистих досягнень в житті. От я й прийшла до висновку, що накопичений досвід, бажання бути потрібним, уміння організовувати і доводити почату справу до логічного завершення, енергія, яка потребує виходу, є невикористаними. Оскільки тема бездомних тварин частіше стала порушуватися в ЗМІ, та й негативна кричуща ситуація в нашому місті не може не звертати на себе уваги і потребує вирішення. Особливо останніх рік-два, коли Олевськ причепурився, покрасивішав, відремонтувався, чиститься-прибирається, і на цьому тлі виразно дисонує кількість бездомних тварин…
Отримавши державну реєстрацію і офіційний статус можемо починати роботу. Основні її напрями окреслені вже давно – на основі досвіду роботи таких самих організацій в різних куточках України. Розроблені спеціальні програми. Нам же слід відштовхуватися від реально можливого і прийнятного на даний час. Є досвід такої роботи в близьких сусідів у Коростені, відчутно пожвавішав останнім часом волонтерський рух по захисту бездоглядних тварин і в обласному центрі. Отож і нам давно пора налаштовуватися на зрушення в цьому питанні.
– Уже сам факт створення захисної організації викликає в людей задоволення, почуття прихильності і безперечне схвалення. Але ж нині вам потрібна безпосередня і конкретна допомога. Яка роль у вирішення даної проблеми відводиться громаді?
С.А. Постоєва: – Роль громади є головною. Саме люди є головними винуватцями в тому, що кількість безпритульних тварин збільшується, тому що на вулиці підкидається молодняк із приватних садиб. Мовляв, «А куди я його подіну?» Тому особливо важливим і необхідним має стати в подібних випадках наше спільне усвідомлення того, що все одно приходить час, як кажуть, платити по рахунках – коли ситуація стає загрозливою. Надто довго замовчувалася ця проблема і визріла необхідність діалогу громади, влади, ініціаторів цього руху, тобто нас, як посередників, які можуть організувати такі контакти. Ми всі, громада, вже не можемо відкупитися від своєї совісті кинутим шматком бездомній тварині, ця проблема виходить за рамки моралі і все більше набуває ознак фізичної загрози, яку становлять бродячі собаки для дітей, що йдуть до школи чи просто гуляють на вулиці, або їдуть велосипедом. Я вже не кажу про інфекції, які тварини невільно переносять на собі через шерсть та виділення, і, збившись у зграї, передають одне одному. А найстрашніше – це, звісно ж, укуси. Тому гостро стоїть питання про створення станції, де для початку можна буде простерилізувати домашніх тварин, зробити їм щеплення, а потім, з появою коштів, буде придбано спецавтомобіль, на якому спеціально навчені люди працюватимуть по відлову і доставці їх на вищезгадану станцію для ветеринарного обслуговування. За цей час ми будемо намагатися знайти їм добрих хазяїв, адже така тварина вже не зможе жити на вулиці, зате зможе бути добрим охоронцем десь на будь-якому об’єкті, що потребує вартування. Будемо намагатися допомагати таким господарям кормами, може навіть виплачувати за такий акт милосердя винагороду, ну і, зрозуміло, відслідковувати подальшу долю такої тварини. Кожній людині зокрема, а зрештою громаді в цілому необхідно просто засвоїти, що бездомні тварини є невід’ємною частиною екосистеми, в якій ми всі разом існуємо і про чистоту якої мусимо дбати. І вони мають таке ж самісіньке право на життя, як і люди. Щоб досягти, я вже не кажу про гармонію, а хоча б певної рівноваги в цій системі, ми повинні дбати не тільки про комфорт людський, а й у такій самій мірі про нормальне існування поряд з нами і братів наших менших…
– Тобто, в перспективі планується діяльність відповідної служби по догляду за безпритульними тваринами, що передбачає нові робочі місця…
С.А. Постоєва: – Так, звичайно, адже самі ми не впораємося. Тут потрібні спеціальні професійні навички. І ще треба враховувати такий аспект як своєчасне інформування населення. Тому на меті маємо обов’язкове проведення зустрічей, лекцій – особливо з підростаючим поколінням, а також поширення серед дітей брошур даної тематики, організацію семінарів у школах, дитсадках про гуманне поводження з тваринами, про відповідальність, яку бере на себе людина, взявши тварину під свою опіку, про правила безпечного поводження на вулиці при нападі агресивних бездоглядних тварин тощо.
– Ну і ще одне важливе питання – взаємодія і співпраця з місцевою владою.
С.А. Постоєва: – Зустрічі та співбесіди вже відбувалися. Ми зверталися до міського голови з громадською ініціативою та з попередніми намітками подальшої співпраці. Загалом реакція була схвальною з обіцянкою допомогти в нашій діяльності. До слова, безпосередню допомогу я отримала на етапі проходження процедури реєстрації, яка перетворилася на банальну бюрократичну тяганину і процес непередбачено затягнувся. Наприклад, із-за уточнення деяких формулювань документи двічі поверталися з Житомира. І саме міська рада посприяла його пришвидшенню. Тож, гадаю фундамент тісної взаємодії на майбутнє вже закладено, і наші сумісні дії по вирішенню такого важливого питання будуть розумно скоординовані і підтримані як владою, так і громадою.
– Певна річ, для успішного здійснення будь-яка ініціатива має бути підкріплена фінансово. На які кошти маєте намір існувати і організовувати діяльність?
С.А. Постоєва: – Звичайно, ця робота розрахована на волонтерську участь у першу чергу, бо без коштів – ніяк, адже треба купувати медикаменти, оплачувати роботу ветлікаря, утримувати приміщення і т.д. Тому, звичайно, розраховуємо на благодійність, меценатство людей, організацій, приватних підприємців. З цією метою відкрито розрахунковий рахунок , але поки формальності тривають, я відкрила картковий рахунок у місцевому відділенні Приватбанку для пожертв за номером: 5168755110162134 на ім’я Постоєвої Світлани з поміткою «Для притулку». Ми маємо статус юридичної особи, тож за кожну копійку будемо звітувати. В разі виникнення якихось додаткових питань даю телефон для контакту – (096)8274342.
– А тепер про гарну назву нової організації, дуже доречну, логічно обгрунтовану і просто симпатичну – як на простий обивательський погляд… «Парасолька» – це хоча б маленький прихисток для тваринок, які або народилися на вулиці, або волею обставин опинилися там…
С.А. Постоєва: – Так. Це певний образ, своєрідний символ. Парасолька – це захист, дах, який людина може втримати однією рукою і під яким є місце ще для когось. У нашому випадку – це місце милосердя для бездомної тварини.
– Що ж, тоді з усієї щирістю лишається побажати вам доброго старту у такій нагальній, важливій і потрібній справі, і неодмінно – всезагального розуміння і підтримки, всілякого сприяння і результативної діяльності.
Розмовляла Лариса ЖАБИНЕЦЬ,
громадський кореспондент
«Зорі над Убортю», № 40 від 6 жовтня 2017 р.
