«За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Підтримував високий моральний дух у підрозділі» – йшлося в «Сповіщенні №8».
Це «сповіщення» датоване 30 березня принесло горе в родину Вдовиченків із села Зольня. Ним повідомили про загибель їх сина Вадима.
«Вдовиченко Вадим Вікторович, 22.06.1999 р.н., призваний на військову службу 26.09.2019 ….вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, загинув 29 березня 2022 року» – йшлося в ньому.
Вадим родом із села Зольня, був розвідником-навідником 132-го окремого розвідувального батальйону, загинув на Харківщині, Ізюмщина.
Висловити співчуття, підтримати родину та передати допомогу приїхали заступник міського голови Юрій Данюк, голова та член Спілки воїнів-учасників антитерористичної операції Олевської МТГ Володимир Ушко і Олександр Фіченя.
У дворі їх зустріла сумна Атака. Так свого пса назвав Вадим, він привіз її із зони ООС ( або як ми звикли говорити – зони АТО).
Вже у будинку, над фотографіями та документами сина, сиділа мама Вадима – Раїса Марківна. Мабуть, це був найважчий момент, адже найболючіше в цій історії – це материнське горе, найсильніше з усього горя на світі. Вадим із багатодітної родини, він третя дитина в сім’ї. В родині Вдовиченків Віктора та Раїси четверо синів, найменшому Віталіку всього 4. Старший брат Віктор теж служить. Батько Віктор Васильович несе службу в роті охорони при військоматі.
Раїса Марківна показала нагороди сина, прапор з побажаннями побратимів. У 20 Вадим був нагороджений медаллю «За службу державі». Неймовірно шкода, що його життя обірвалося через війну та ще й у такому молодому віці. Не описати словами як шкода…
ВІЧНА ЙОМУ ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ВІД ЛЮДЕЙ, ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ ДУШІ.
ДЯКУЄМО ЗА ЗАХИСТ УКРАЇНИ! НЕ ЗАБУДЕМО! ГЕРОЯМ СЛАВА!
