22 листопада в приміщені Олевської музичної школи відбулась презентація книги «Тихоплинна Уборть». Збірка включає в себе 177 творів олевських та ємільчинських авторів віршів та пісень, які писали про рідну землю. Автор-упорядник книги – Петро Скиба. Він є співупорядником «Кращої книги Житомирщини – 2015», організатором упорядкування витоку річки Уборть, засновником фестивалю «Витоки Уборті медові».
До книги увійшли 19 авторів, що мають свої поетичні збірки, четверо авторів – члени Національної спілки журналістів, 37 працівників освіти та 23 дітей. Наймолодшому автору вірша 8 років. Всі твори викладені у авторській редакції.
У розділі «Олевськ» налічується 15 місцевих поетів та гостей міста, яких надихала неперевершена поліська природа: Ольга Пилипчук, Тамара Заруба, Анатолій Іваненко, Василь Чепік, Довлет Келов, Олег Рубанський, Микола Гайченя, Людмила Яценко, Мирослава Лутай, Василь Андросов, Алла Продащук, Олена Торубарова, Оксана Мухортова, Степан Яценко та Олександра Мусійчук. Крім того у збірці є розділи, присвячені іншим населеним пунктам Олевщини: Зубковичі, Лопатичі, Рудня-Бистра, Сущани, Юрове, Перга, Хочине, Майдан-Копищенський та Копище.
Зачитували свої твори, співали пісні, висловлювали слова привітань та вдячності Петру Скибі гості заходу, серед них: Ірина Кльоц, Василь Чепік, Алла Продащук, Олександр Борисовець, Микола Гайченя, Галина Талах, Степан Яценко, Надія Мельник та Юрій Халімончук. Організатором презентації книги є Олевська ЦБС. Всі бажаючі зможуть знайти «Тихоплинну Уборть» у Олевській міській бібліотеці.
Уборть
Між берегів хлюпочеться, бринить.
І хвилями бурштиновими грає.
Звивається, співає, в даль летить.
Куди ж вона? Кого наздоганяє.
А шлях її далекий – в борть, по мед…
А, може, по пахучу журавлину?!
Так хочеться на мить її спинить,
Вдивитись в глибочінь хоч на хвилину.
Що там приховує, яку красу?
Піщинки гріються на сонці боком.
А краплі, наче справді дикий мед,
Виблискують жовтогарячим соком.
А берегами верба, осокора
Схилились: пють її цілющу воду.
А, може, то лише грайливі мавки
Завмерли, задивившися на вроду.
Наталія Романчук, розділ «Хочине»
Вікторія Загоровська
