Житомирська археологічна експедиція провела дослідження унікального об’єкта – древлянського колодязя Х–го століття на городищі в Олевську.
Закінчити повну розчистку дерев’яної дубової конструкції зрубу колодязя та розпочати на його місці відновлення гідротехнічної споруди із колотої дошки з мореного дуба, використовуючи стародавні технології зведення подібних споруд, саме таку мету поставили собі співробітники експедиції.
Археологічні розкопки колодязя розпочались в 2013 р. та продовжилися в польовому сезоні 2017 р. За цей період було досліджено верхні нашарування стародавнього об’єкта. В заповненні велетенської воронки (верхній діаметр якої становив 10 м, а глибина на сьогоднішній день вже перевищує 8 м) було виявлено велику кількість різноманітних знахідок, які відображають подальше життя на городищі після припинення існування колодязя. Серед них найбільший інтерес становить гарда – бронзове перехрестя меча ХІІІ ст. та залишки кераміки, що датуються VІІІ – ІХ ст. На глибині 5,5 м зафіксовані верхні частини зотлілих дерев’яних конструкцій зрубу колодязя великих розмірів (5 х 2,5 м). А на ще більшій глибині виявлено збережену у товщі грунту унікальну конструкцію зрубу, що складається із трьох контурів – нашарувань колодок і брусків. Колодязь був вирубаний у твердій породі більше тисячі років тому. Інструменти та технології, які при цьому використовувалися, є предметом дискусій вчених та спеціалістів.
Це стало предметом розмови на прес-конференції 17 серпня, яка відбулась в міській раді. Український археолог Андрій Петраускас, який працював над розкопками на Бабиній горі, прокоментував: “У шарі, який можна пов’язувати саме із зведенням цієї споруди, лежить VIIІ сторіччя з достатньо чіткими ознаками для датування. Тобто є маса кераміки, яка має широкі такі межі датування, в межах одного, двух сторіч, то це дуже така вузька дата, яка може відноситись до VIIІ сторіччя. Відповідно, ми можемо розглядати це як ще одне підтвердження того, що місто будується саме у VIIІ сторіччі. Воно зароджується вже не як поселення, де просто жили люди, були якісь хатки, а де вже є укріплення для поселення, яке на собі замикає величезну територіальну структуру, що пізніше перетворюється на Олевську волость”.
Археологічні дослідження з метою встановлення дати заснування міста та вивчення його стародавньої історії розпочалися у Олевську з 2009-го року, після підписання угоди про співпрацю між Олевською міською радою та Інститутом археології НАН України. На цей час із артефактів, знайдених на городищі та на території міста, у місцевому краєзнавчому музеї виготовлено 5 експозицій та проведено виставку у Національному музеї історії України в м. Києві.
Паралельно із розкопками Житомирською археологічною експедицією в Олевську розвиваються ще два цікавих напрямки: експериментальна археологія, з метою поглибленого вивчення виявлених артефактів, стародавніх об’єктів та технологій, а також роботи по розбудові музею-скансену під відкритим небом «Древлянський град».
Одним із перспективних об’єктів археологічних досліджень, який може становити значну наукову цінність та може бути в перспективі використаним для реконструкції на його місці діючої моделі археологічного прототипу, було обрано саме колодязь на городищі слов’яно-руської доби та пізнього середньовіччя в урочищі Бабина гора.
Юрій Халімончук
Фото та відео Вікторія Загоровська
